Головна » Статті » Мої статті |
У категорії матеріалів: 6 Показано матеріалів: 1-6 |
Сортувати за: Date · Name · Rating · Comments · Views
Як писати автобіографію ? |
Е́мілі Бро́нте (англ. Emily Brontë, МФА: /ˈbrɒnti/, 30 липня 1818 — 19 грудня 1848) — англійська письменниця, автор роману «Буремний перевал». Емілі — середня з трьох сестер Бронте. Вона публікувалася під псевдонімом Елліс Белл. За своє коротке життя вона опублікувала тільки збірку поезій зі своїми сестрами: «Поезії Каррер, Елліс та Ектон Белл» та роман «Буремний перевал», завдяки якому стала значною постаттю в англійській літературі. БіографіяЕмілі Бронте народилася у Торнтоні, що неподалік від Бредфорда в Йоркширі. Її батьками були Марія Бранвелл та Патрік Бронте. Вона була п'ятою із шістьох дітей в родині. У 1824 сім'я переселилася в Гаворт, де батько Емілі отримав парафію. Після смерті матері, старших сестер Марію, Елізабет та Шарлотту послали в школу для доньок священиків у Ковен-Бриджі, де їм довелося скрутно. Пізніше Шарлотта Бронте описала приниження й нестатки, що їй довелося витерпіти в школі, в своєму романі «Джейн Ейр». Емілі теж була в цій школі, але дуже недовго. Незабаром почалася епідемія тифу, й сестри Марія та Елізабет заразилися. Марію, хвору на туберкульоз, відіслали додому, де вона померла. Після цього зі школи забрали також і Шарлотту, Елізабет та Емілі. Елізабет померла вже дома. Надалі три сестри та їхній брат Патрік Бранвелл виховувалися дома батьком та тіткою Елізабет Бранвелл. У вільний час діти любили створювати для себе вигадані світи, в яких діяли іграшкові солдатики, і писати оповідки про ці світи. У віці сімнадцяти років Емілі навчалася в школі Роу-Гед для дівчат, у якій викладала Шарлотта, але змогла витримати там лише три місяці, після чого її охопила нестримна туга за домівкою. Вона повернулася додому, а до школи замість неї поїхала Енн. Метою дівчат у ці чали було отримати достатню освіту для того, щоб відкрити власну школу. Емілі стала вчителькою в школі Ло-Гілл у Галіфаксі з вересня 1838, у віці 20 років. 17 годин роботи в день підірвали її здоров'я, і вона повернулася додому у квітні 1839. Після цього вона жила у батька, куховарячи, прибираючи й викладаючи у недільній школі. У вільний час вона вивчила німецьку й вчилася грати на піаніно. У 1842 Емілі поїхала з Шарлоттою до Брюсселя для навчання в академії для дівчат Контантена Егера. Вони бажали покращити свої знання французької та німецької, що пригодилося б для власної школи. Дівчата повернулися додому після смерті тітки. Дома вони спробували відкрити школу, але не змогли привабити учнів у своє глухе село. У 1844 Емілі почала переглядати свої вірші й акуратно переписала їх у два зошити. Восени 1845 Шарлотта знайшла зошити й стала вимагати публікації віршів. Спочатку Емілі розлютилася тим, що сестра залізла в її особисті записи, але потім Енн призналася, що теж потай пише вірші й принесла свої. У 1846 вірші всіх трьох сестер були опубліковані у збірці «Поезії Каррер, Елліс та Ектон Белл». Дівчата вибрали собі псевдоніми. Шарлотта стала Каррер Белл, Емілі — Елліс Белл, а Енн — Ектон Белл. Шарлотта пізніше писала, що вони навмисне виразно чоловічі імена, щоб розвіяти будь-яке упередження щодо статі авторів. Збірка, складена майже повністю з віршів Емілі, отримала погану критику. Але це підштовхнуло дівчат до написання романів. Свій єдиний роман «Буремний перевал» (Wuthering Heights) Емілі надрукувала 1847 року. Роман вийшов у двох томах у комплекті з трьох томів. Третя книга містила роман «Агнес Грей» сестри Енн. Незвичайна, новітня побудова розповіді здивувала критиків. Хоча перші відгуки були як добрі так і погані, роман часто ганили за змалювання аморального почуття, згодом книга набрала статусу класичного твору англійської літератури. У 1850 Шарлотта відредагувала роман і видала його окремим томом під власним ім'ям Емілі. Здоров'я Емілі, як і її сестер, погіршилося через несанітарні умови проживання — джерело води було забруднене стоками зі цвинтаря. Вона простудилася на похоронах брата у вересні 1848. Незабаром Емілі стало дуже погано, але вона відмовлялася від медичної допомоги й ліків, говорячи, що не потерпить лікаря-отруювача. Вона померла 19 грудня 1848 й була похована у родинному склепі в церкві св. Михаїла та Всіх Ангелів у Гаворті. |