Як писати автобіографію ?

Починаючи з середини 1950-х рр., вибухи політичного протесту проти тоталітарної системи були все помітнішими в Україні. Була видана значна кількість літератури неле­гального самвидаву, з'явилося кілька інакомислячих організацій і груп. Глибока криза оточила всі напрямки життя в 1970-1980-ті рр. У той же час перебудова Горбачова і гласність слугували, щоб ослабити хвилю репресій. У 1988 р. був організований ук­раїнський союз в Гельсінкі. У 1989 р. Народний Рух за Перебудову в Україні зайнявся сільським господарством (починаючи з 1990 р. відомий як Народний Рух України).

16 червня 1990 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України. 24 серпня 1991 р. український Парламент урочисто проголосив незалежність України й утворення незалежної держави України. 

1 грудня 1991 р. в Україні відбувся референдум, залучивши 84,18 відсотка громадян, з яких 90,35 відсотка проголосувало за Акт Незалежності 24 серпня.

Л. Кравчук був обраний Президентом України. Народ підтримував програму Л. Кравчука, що була спрямована на побудову нової України з сильною державною системою, справжньою демократією, матеріальною забезпеченістю. У 1994 р. Л. Кучма виграв президентські вибори і став новим Президентом України.

Нова держава, Україна, з'явилася на світовій політичній карті в 1991 р. Це – демократична держава, керована законом. Вона включає 24 адміністративні регіони і Автономну Республіку Крим.

Державна влада в Україні заснована на розділенні влади на законодавчу, виконавчу і судову. Президент – найвища посадова особа української держави, уповноважена верховною виконавчою владою. Він здійснює її через уряд, Кабінет Міністрів, який відповідальний перед ним, і через систему центральних і місцевих органів державної виконавчої влади.

Верховна Рада (Парламент) України – єдиний законодавчий орган.

Судова влада в Україні належить судам. Суди незалежні, і всі їх дії дотримуються тільки правил закону.

Державний герб України – Золотий Тризубець на блакитному щиті. Національний прапор України – прямокутне полотно з двома горизонтальними смугами рівної ширини, верхня смуга блакитна, а нижня – золотаво-жовта. Державний Гімн виконується з січня 1992 р. (музика М. М. Вербицького).

Національне свято, День незалежності, відзначається 24 серпня. 

Е́мілі Бро́нте (англ. Emily Brontë, МФА: /ˈbrɒnti/, 30 липня 1818 — 19 грудня 1848) — англійська письменниця, автор роману «Буремний перевал».

Емілі — середня з трьох сестер Бронте. Вона публікувалася під псевдонімом Елліс Белл. За своє коротке життя вона опублікувала тільки збірку поезій зі своїми сестрами: «Поезії Каррер, Елліс та Ектон Белл» та роман «Буремний перевал», завдяки якому стала значною постаттю в англійській літературі.

Біографія

Емілі Бронте народилася у Торнтоні, що неподалік від Бредфорда в Йоркширі. Її батьками були Марія Бранвелл та Патрік Бронте. Вона була п'ятою із шістьох дітей в родині. У 1824 сім'я переселилася в Гаворт, де батько Емілі отримав парафію.

Після смерті матері, старших сестер Марію, Елізабет та Шарлотту послали в школу для доньок священиків у Ковен-Бриджі, де їм довелося скрутно. Пізніше Шарлотта Бронте описала приниження й нестатки, що їй довелося витерпіти в школі, в своєму романі «Джейн Ейр». Емілі теж була в цій школі, але дуже недовго. Незабаром почалася епідемія тифу, й сестри Марія та Елізабет заразилися. Марію, хвору на туберкульоз, відіслали додому, де вона померла. Після цього зі школи забрали також і Шарлотту, Елізабет та Емілі. Елізабет померла вже дома.

Надалі три сестри та їхній брат Патрік Бранвелл виховувалися дома батьком та тіткою Елізабет Бранвелл. У вільний час діти любили створювати для себе вигадані світи, в яких діяли іграшкові солдатики, і писати оповідки про ці світи.

У віці сімнадцяти років Емілі навчалася в школі Роу-Гед для дівчат, у якій викладала Шарлотта, але змогла витримати там лише три місяці, після чого її охопила нестримна туга за домівкою. Вона повернулася додому, а до школи замість неї поїхала Енн. Метою дівчат у ці чали було отримати достатню освіту для того, щоб відкрити власну школу.

Емілі стала вчителькою в школі Ло-Гілл у Галіфаксі з вересня 1838, у віці 20 років. 17 годин роботи в день підірвали її здоров'я, і вона повернулася додому у квітні 1839. Після цього вона жила у батька, куховарячи, прибираючи й викладаючи у недільній школі. У вільний час вона вивчила німецьку й вчилася грати на піаніно.

У 1842 Емілі поїхала з Шарлоттою до Брюсселя для навчання в академії для дівчат Контантена Егера. Вони бажали покращити свої знання французької та німецької, що пригодилося б для власної школи. Дівчата повернулися додому після смерті тітки. Дома вони спробували відкрити школу, але не змогли привабити учнів у своє глухе село.

У 1844 Емілі почала переглядати свої вірші й акуратно переписала їх у два зошити. Восени 1845 Шарлотта знайшла зошити й стала вимагати публікації віршів. Спочатку Емілі розлютилася тим, що сестра залізла в її особисті записи, але потім Енн призналася, що теж потай пише вірші й принесла свої. У 1846 вірші всіх трьох сестер були опубліковані у збірці «Поезії Каррер, Елліс та Ектон Белл». Дівчата вибрали собі псевдоніми. Шарлотта стала Каррер Белл, Емілі — Елліс Белл, а Енн — Ектон Белл. Шарлотта пізніше писала, що вони навмисне виразно чоловічі імена, щоб розвіяти будь-яке упередження щодо статі авторів. Збірка, складена майже повністю з віршів Емілі, отримала погану критику. Але це підштовхнуло дівчат до написання романів.

Свій єдиний роман «Буремний перевал» (Wuthering Heights) Емілі надрукувала 1847 року. Роман вийшов у двох томах у комплекті з трьох томів. Третя книга містила роман «Агнес Грей» сестри Енн. Незвичайна, новітня побудова розповіді здивувала критиків. Хоча перші відгуки були як добрі так і погані, роман часто ганили за змалювання аморального почуття, згодом книга набрала статусу класичного твору англійської літератури. У 1850 Шарлотта відредагувала роман і видала його окремим томом під власним ім'ям Емілі.

Здоров'я Емілі, як і її сестер, погіршилося через несанітарні умови проживання — джерело води було забруднене стоками зі цвинтаря. Вона простудилася на похоронах брата у вересні 1848. Незабаром Емілі стало дуже погано, але вона відмовлялася від медичної допомоги й ліків, говорячи, що не потерпить лікаря-отруювача. Вона померла 19 грудня 1848 й була похована у родинному склепі в церкві св. Михаїла та Всіх Ангелів у Гаворті.

Вінсент ван Гог (1853 — 1890) — нідерландський художник, постімпресіоніст. Народився Вінсент 30 березня 1853 в Нідерландах. Першу освіту отримав в семирічному віці в сільській школі. Через рік він став навчатися вдома. А вже в 1864 році Вінсент покинув будинок, став вчитися в школі -інтернаті. Через два роки він перейшов до коледжу Тілбурга, де отримав перші уроки живопису. Але в 1868 році він, не витримавши розлуки, повертається додому. У 1869 починає працювати в художньо-торговій фірмі в Гаазі. Через чотири роки його перевели в Лондонську філія тієї ж фірми. Там він став дуже успішним дилером. Але, дорогу до успішної кар’єри йому перегородила любов. Вінсент Ван Гог втратив голову від кохання до доньки господарки квартири, в якій він жив. Коли Ван Гог дізнався, що вона заручена, став байдужим до всього. Тимчасову розраду Ван Гог знаходить в релігії. Приїхавши до Голландії, він поступив вчитися на пастора, але через деякий час кинув навчання. Навесні 1886 року, Вінсент їде до Франції, до брата. У Парижі знайомиться з багатьма художниками, серед яких були такі імена, як Гоген і Каміль Піссарро. Вся безнадійність життя в Голландії забувається. Ван Гог малює виразно, яскраво і швидко. Його поважають як художника. Приблизно в 27 років Вінсент Ван Гог прийняв остаточне рішення стати художником. Його сміливо можна назвати самоучкою, але Вінсент багато працював над собою, вивчав книги, копіював картини. Справи Ван Гога стрімко йшли вгору, але на його шляху знову встали невдачі … і знову через любов. Кузіна Ван Гога, Кея Вос, не відповіла художнику взаємністю. Додатково до всього, через неї художник сильно посварився зі своїм батьком. Сварка з батьком послужила причиною переїзду Ван Гога до Гааги, де у нього зав’язалися стосунки з жінкою легкої поведінки Клазіной Марією Хоорник. Вінсент прожив з жінкою один рік і хотів її навіть взяти в дружини. Шлюбу завадила сім’я, втрутилася в особисті справи Ван Гога. Художник повертається на батьківщину, де живе два роки, а в 1886 році знову їде у Францію до свого брата. Його брат, якого звали Тео, підтримував Ван Гога морально і допомагав грошима. Варто сказати, що Франція була другою домівкою для Вінсента. Він прожив в цій країні останні 4 роки свого життя. У 1888 році відбулася сварка з Гогеном, в результаті якої, на грунті психічного розладу, Ван Гог відрізав собі частину вуха. Хоча версій цієї історії дуже багато і достовірно ніхто не знає, що саме сталося між Ван Гогом і Гогеном. Можливо, це алкоголь зробив свою справу, адже художник багато пив. Наступного дня Ван Гога помістили в психіатричну клініку. Навесні 1890 Вінсент Ван Гог покинув клініку для душевнохворих, але незабаром психічний розлад знову дав про себе знати. 27 липня 1890 Вінсент Ван Гог покінчив життя самогубством, вистріливши собі в груди з пістолета. Зараз полотна Ван Гога є одними з найдорожчих творів сучасного мистецтва і прикрашають собою найзнаменитіші музеї світу. $IMAGE2$$IMAGE3$

 ••• У Великобританії чорна кішка яка перебігла дорогу, символізує успіх і багатство.

••• Змії, практично не зустрічаються в натуральному середовищі Великобританії.

••• Такого важливого законодавчого документа як Конституція, у Великобританії просто не існує.

••• Цілих 63 роки правила Великобританією королева Вікторія.

••• У лондонському метро створені спеціальні майданчики для виступу музикантів.

••• Джорж Вашингтон ніколи не відвідував Великобританію.

••• У королеви Великобританії ніколи не було паспорта, що не заважає їй відвідувати різні країни. ••• Найбільш затребуваним напоєм у Великобританії є чай.                                                           ••• На початку 19 століття у Великобританії устриці вважалися їжею бідняків.                               ••• Великий російський цар Іван Грозний, неодноразово сватався до Єлизавети 1, але отримував відмову.                                                                                                                                         ••• Найважливішими гостями Тауера є ворони.

••• Найдорожчу вовняну тканину винайшли у Великобританії.

••• Всі кінотеатри Великобританії мають свій окремий репертуар, який не перетинається один з одним.

••• Смокінг для британця абсолютно нормальний щоденний одяг.

••• Двірники у Великобританії прибирають тільки соціальні об'єкти, а вулиці міста зобов'язані прибирати власники численних ресторанів і пабів.

••• У Великобританії немає цілодобових продуктових магазинів, всі магазини закриваються в 9-10 вечора.                                                                                                                                            

 Владимир Великий родился приблизительно в 956 г., умер 15 июля 1015 года в Вышгороде, около Киева. Великий киевский князь с 980 года; сын Святослава I Игоревича и Малуши и отец 11 князей от пяти жен, в частности Святополка Первого, Ярослава Мудрого, Мстислава Владимировича, святых Бориса и Глеба. В 969 году Великий князь Святослав Первый назначил своего сына Владимира князем Новгородским.

В 977 году началась борьба за власть среди сыновей Святослава. Ярополк Первый вынудил Владимира бежать в Скандинавию. В 980 г. Владимир вернулся на Русь и изгнал Ярополка из Новгорода. В том же году он захватил Киев и убил Ярополка, став великим князем и женился на вдове Ярополка — гречанке.

За следующие 35 лет Владимир расширил пределы Киевской Руси и превратил ее в одно из самых могущественных государств Восточной Европы. Он объединил восточные славянские племена, разделил свое государство на земли, и управлял ими с помощью сыновей и наместников, собирая дань.

В 983 г. Владимир вел войну против варягов и получил доступ к Балтийскому морю. В 985 г. он разгромил хазар и болгар и обеспечил себе владение восточной границей. У него были линии фортификаций, построенных вдоль Ирпини, Штуфны, Трубежа и реки Сулы, он основал укрепленные города (Василев, Воин, Белгород), к которым присоединились восточные твердыни.

Владимир приписал свою победу над Ярополком той поддержке, которую он получил от языческих сил, и верил идолам Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Симаргла и Мокоши, поставленными на холме, с которого было видно его дворец в Киеве. Позже он понял, что монотеистическая религия укрепила бы его власть, поскольку христианство и ислам помогли в этом соседним правителям.

Его выбор был определен благодаря византийскому императору Василию II, который просил помощи в войне с его соперником. Владимир предложил военную помощь в обмен на разрешение жениться на сестре Василия, Анне, и Василий согласился на брак только после того, как Владимир обещал принять христианство и обратить своих подданных в христианство.

Владимир, его семья и близкие друзья крестились в декабре 987 года, и князь принял имя Василий. Он приказал разрушить все языческие идолы. Массовое крещение жителей Киева состоялось в августе 988 года. Все население Руси постепенно было обращено в новую веру, иногда и силой. В 988 году Владимир послал несколько тысяч воинов, чтобы помочь Василию возобновить власть и вступил в брак с Анной.

Обращение в христианство Руси было, в сущности, спланировано Византией. Во время господства Владимира были построены первые школы и церкви. Принятие христианства как официальной религии облегчило объединение русских племен и установление иностранных династических, политических, культурных, религиозных и торговых отношений, особенно с Византийской Империей, Болгарией и Германией.

После смерти Анны в 1011 г. Владимир женился на дочери графа Куно фон Эннигена. В конце его жизни сыновья Святополк Туров и Ярослав Новгородский требовали свои права. Нанеся поражение Святополку, Владимир умер, готовя кампанию против Ярослава, и был похоронен в Десятинной церкви. Его дело было продолжено Святополком.

Русское духовенство чтило Владимира за поддержку церкви, но он был канонизован только после 1240 года.